черкасов а и сравнительное местное управление теория и практика м 1998

Черкасов а и сравнительное местное управление теория и практика м 1998

Буров А. Н. Местное самоуправление в России: исторические традиции и современная практика. — Ростов н/Д, 2000. — С. 46.

Герасименко Г. А. Земское самоуправление в России. — М., 1990. — С. 57.

Шугрина Е. С. Муниципальное право. — М., 2007. — С. 23.

Юшина Е. А. Муниципальное управление. — М., 2003. — С. 60.

Российское законодательство Х — ХХ вв.: в 9 т. Т. 5. — М., 1987. — С. 300.

Буров А. Н. Местное самоуправление в России: исторические традиции и современная практика. — Ростов н/Д, 2000. — С. 56.

Институты самоуправления: историко-правовое исследование. — М., 1995. — С. 259.

Цит. по: Юшина Е. А. Муниципальное управление. — М., 2003. — С. 69.

Собрание узаконений РСФСР. 1948. № 12. Ст. 179.

Барабашев Г. В., Шеремет К. В. Советское строительство. — М., 1988. — С. 17; Буров А. Н. Местное самоуправление в России: исторические традиции и современная практика. — Ростов н/Д, 2000. — С. 68 и др.

Советы депутатов трудящихся. — М., 1964. — С. 61.

КПСС в резолюциях и решениях. Т. 10. — М., 1986. — С. 154.

Муниципальное право / под ред. Ю. А. Дмитриева. — М., 2005. — С. 59.

Барабашев Г. В., Шеремет К. В. Советское строительство. — М., 1988. — С. 20.

История государственного управления в России / отв. ред. В. Г. Игнатов. — Ростов н/Д, 1999. — С. 415.

Шугрина Е. С. Муниципальное право. — М., 2004. — С. 26.

Постовой Н. В. Местное самоуправление: история, теория, практика. — М., 1995. — С. 104.

Барабашев Г. В. Местное самоуправление. — М., 1996. — С. 293.

Федеральный конституционный закон от 21 июля 2007 г. № 5-ФКЗ.

Конституция РФ. Ст. 71.

Пункт 11 в ред. Федерального закона от 18 июня 2007 г. № 101-ФЗ.

Введено Федеральным законом от 11 декабря 2004 г. № 159-ФЗ.

Пикулькин А. В. Система государственного управления. М., 2007. 639 с.

Распоряжение Правительства РФ от 25 октября 2005 г. № 1789-р (ред. от 9 февраля 2008 г.) «О концепции административной реформы в Российской Федерации в 2006–2010 годах».

Конституция Российской Федерации. М., 1993. Ст. 3.

Подсумкова А. А. Муниципальное управление: словарь-справочник. Саратов, 2008. — С. 35.

Федеральный закон от 6 октября 2003 г. «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации». Ст. 34 // Российская газета. — 2003. — 8 окт.

Федеральный закон от 6 октября 2003 г. «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации». Ст. 35 // Российская газета. — 2003. — 8 окт.

Федеральный закон от 6 октября 2003 г. «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации» Ст. 36 // Российская газета. — 2003. — 8 окт.

Конституция Российской Федерации. — М., 1993. Ст. 12. Муниципальное право / под ред. С. Е. Чаннова. — М., 2006. С. 231.

Муниципальное право / под общ. ред. Ю. А. Дмитриева. — М., 2005. — С. 1004.

Федеральный закон от 6 октября 2003 г. «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации». Ст. 5 // Российская газета. — 2003. — 8 окт.

Федеральный закон от 6 октября 2003 г. «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации». Ст. 6 // Российская газета. — 2003. — 8 окт.

Федеральный закон от 6 октября 2003 г. «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации». Ст. 37 // Российская газета. — 2003. — 8 окт.

Пылин В. В. Проблемы наделения государственными полномочиями органов местного самоуправления // Государство и право. — 1999. — № 9. — С. 15.

Подсумкова А. А., Чаннов С. Е. Оптимизация взаимодействия органов государственной власти и органов местного самоуправления в современных условиях // Государственное и муниципальное управление в России: реформы и перспективы развития. — Волгоград, — 2005. — С. 61.

Конституция Российской Федерации. — М., 1993. Ст. 132.

Федеральный закон от 6 октября 2003 г. «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации». Ст.19 // Российская газета. — 2003. — 8 окт.

Подсумкова А. А., Чаннов С. Е. Комментарий к Федеральному закону от 6 октября 2003 г. «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации. — М. — 2007. — С. 243.

Подсумкова А. А., Чаннов С. Е. Комментарий к Федеральному закону от 6 октября 2003 г. «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации. — М. — 2007. — С. 253.

Муниципальное право / под общ. ред. Ю. А. Дмитриева. М., 2005. — С. 1011.

Федеральный закон от 6 октября 2003 г. «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации». Ст. 66 // Российская газета. — 2003. — 8 окт.

Муниципальное право / под ред. С. Е. Чаннова. — М., 2006. — С. 243.

Черкасов А. И. Сравнительное местное управление: теория и практика. — М., 1998. — С. 115.

Институты самоуправления: историко-правовое исследование. — М., 1995. — С. 296.

Источник

1 Черкасов а.Й. Сравнительное местное управление: теория и практм ка. — м., 1998. — с. 109-110.

2 Организация административной власти во Франции. — м., 1993.

Необхідно звернути увагу і на змістовну особливість муніци­пально-правових відносин. Зміст муніципально-правових відно­син характеризується складною структурою. Суб’єкти більшості таких правовідносин одночасно мають суб’єктивні права і несуть юридичні обов’язки (перш за все це стосується публічно-владних суб’єктів), тобто сторони правовідносин у сфері місцевого самовря­дування взаємно управомочені і правозобов’язані, що зумовлюєть­ся характером конституційно-правового регулювання.

Дійсно, велика кількість суб’єктів вступають у суспільні відно­сини, які виникають у сфері місцевого самоврядування, в першу чергу, з метою вирішення питань місцевого значення. Однак це не означає, що при цьому не будуть задовольнятися певні майнові чи немайнові (приватноправові) інтереси. І все ж таки, слід зазначити, що окремі муніципально-правові відносини виникають із приводу задоволення суб’єктами публічних інтересів, не пов’язаних з мате­ріальними чи нематеріальними благами, наприклад, реалізація публічно-владних повноважень, прояв локальної демократії тощо.

Важливим питанням є питання типології муніципально-пра­вових відносин. Муніципально-правові відносини є багатогранни­ми за своїм змістом і формами, умовами функціонування і розвит­ку та іншими ознаками. Відповідно їх можна класифікувати за інститутами і нормами муніципального права, за суб’єктами і об’єктами муніципально-правових відносин, за повноваженнями (правами і обов’язками), за простором і часом, за організаційними і правовими формами тощо. Класифікація муніципально-право­вих відносин за цими та іншими критеріями дає змогу більш повно уявити різноманітність і багатовимірність суспільних відносин, що виникають на основі дії норм муніципального права.

Однак слід зауважити, що ця класифікація побудована у поза-юридичній площині, при цьому більше враховувалися соціально-політичні прерогативи місцевого самоврядування.

Пропонуємо виділення таких видів муніципально-правових відносин залежно від різних критеріїв правового характеру.

1. За цільовим призначенням — установчі, регулятивні та пра­воохоронні.

До установчих правовідносин слід віднести правовідносини, які пов’язані зі створенням територіальною громадою організаційно­го базису здійснення місцевого самоврядування. До таких право­відносин слід віднести виборчі правовідносини. Виділяючи уста­новчі правовідносини, необхідно зазначити, що їх змістом є право­мочність уповноваженого суб’єкта щодо формування або ліквіда­ції органів публічної влади, органів самоорганізації населення та обрання або призначення їх посадових осіб. Такі правовідносини знаходять свій прояв під час створення умов, організації, прове­дення виборів або призначенні посадових осіб і закріпленні відпо­відних установчих результатів.

До регулятивних правовідносин належать ті, що пов’язані з реалізацією правосуб’єктності окремими учасниками правовідно­син. У таких правовідносинах суб’єкти намагаються реалізувати надані їм законодавством права і обов’язки, а отже, відчувають на собі нормативний вплив муніципального права. Відповідне регу­лятивне правовідношення — це результат нормативної дії муніци-

Источник

1 Черкасов а.И. Сравнительное местное управление: теория и практи­ка. — м., 1998. — с.21, 22.

2 Основи муніципального права України: Навч. Посіб. / За ред. М.І. Кор-нієнка. — к., 2000. — с.27.

Також державницький підхід проводиться в профільному зако­ні про місцеве самоврядування. Якщо в Конституції територіальна громада фіксується як первинний суб’єкт муніципальної влади, то в Законі закріплюється фактична конкуренція суб’єктів локаль­ної демократії — якщо територіальна громада буде нездатною здійснювати своє право на місцеве самоврядування (а хто це буде визначати, залишається невідомим), то воно буде здійснюватися під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самовряду­вання. Така законодавча можливість фактично нівелює конститу­ційне право територіальної громади на самостійне здійснення міс­цевого самоврядування, фактично усуває її на другий план у вирі­шенні питань місцевого значення. Такі тенденції свідчать про те, що держава потенційно не довіряє територіальній громаді та в будь-який час може повернутися до централізованого управління,

1 Основи муніципального права України: Навч. Посіб. / За ред. М.І. Кор-нієнка. — к., 2000. — с.28.

Здається, що політико-правові вчення про походження місце­вого самоврядування, сформульовані протягом століть вітчизня­ною та зарубіжною науковою думкою, не втратили своєї актуаль­ності до нашого часу, а знання уявлень про природу місцевого са­моврядування, взаємозв’язок держави та інститутів громадян­ського суспільства необхідне для успішного вирішення проблем формування місцевого самоврядування в сучасній Україні.

Контрольні питання для самоперевірки

1 Баймуратов м.А. Европейские стандарты локальной демократии и местное самоуправление в Украине. — X., 2000. — с.10.

Проаналізуйте наукові погляди представників громадівської школи місцевого самоврядування. Дайте оцінку громадівській те­орії місцевого самоврядування з позицій сьогодення.

Розкрийте основні принципи державницької теорії місцевого самоврядування.

Охарактеризуйте з точки зору теорій (концепцій) виникнен­ня місцевого самоврядування конституційну модель місцевого са­моврядування в Україні.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Источник

2 Бондарь н.С. Права человека и местное самоуправление в Российской Федерации. — Ростов, 1998. — с.238.

У системі координат «муніципальна влада» — «муніципальна свобода» такого протиставлення немає. У механізмі місцевого са­моврядування, з одного боку, суб’єкт муніципальної влади — те­риторіальна громада та, з іншого — носій прав та свобод у місцево­му самоврядуванні, — збігаються.

1 Богданова h.A. Система науки конституционного права. — м., 2001. — с.15.

2 Батанов A.B. Муниципальная власть и некоторые проблемы станов­ления науки муниципального права // Актуальные проблемы государ­ственного и правового строительства в Азербайджанской Республике в переходном периоде: Сб. науч. статей. 11 выпуск. — Баку, 2005. — С.37.

3 Бондарь н.С. Гражданин и публичная власть: Конституционное обес­печение прав и свобод в местном самоуправлении. — м., 2004. — с.71.

Таким чином, права людини у місцевому самоврядуванні вхо­дять до категорії загальних конституційних прав громадян, а тому і до загальної конституційної правосуб’єктності. Однак реалізація цього виду прав викликає до життя спеціальну правосуб’єктність особи — муніципальну правосуб’єктність, яка включає муніци­пальну правоздатність і, відповідно, муніципальну дієздатність та муніципальну деліктоздатність громадян у сфері місцевого само­врядування. Фактично загальні конституційні права у місцевому самоврядуванні трансформуються в спеціальні суб’єктивні права та обов’язки, характеризувати які можна лише з урахуванням мети вступу особи у правовідносини у сфері місцевого самовряду­вання та їх об’єкта — питань місцевого значення. Важливо при цьо­му враховувати, що конкретні форми і механізми взаємодії (а часом, і взаємопроникнення) інститутів основних прав і свобод людини і громадянина з інститутами місцевого самоврядування можуть бути різні.

В умовах сучасної вітчизняної державності вони багато в чому визначаються не тільки самобутніми традиціями розвитку місце­вого самоврядування, а й специфікою історичних умов його ста­новлення, абсолютним запереченням, своєрідним державним табу на самоуправлінські ініціативи або нестабільною державною політикою у сфері прав людини та місцевого самоврядування, суперечливим конституюванням і розвитком інституту основних прав і свобод, національними особливостями соціального змісту місцевого самоврядування і, зокрема, специфікою поєднання в цьому інституті індивідуально-особистісних і колективістських начал.

Отже, як свідчить позитивний зарубіжний досвід, саме місце­ве самоврядування та реальна муніципальна влада є інтегруючою ланкою між громадянським суспільством та державою, основне призначення якої полягає в забезпеченні нестатків і потреб лю­дини, її колективних та індивідуальних прав і свобод як головно­го суб’єкта місцевого самоврядування. Крім того, лише розвину­те, з традиціями, місцеве самоврядування може протистояти по­тенційно можливому поверненню до авторитаризму та сприяти встановленню збалансованого співвідношення між державою та людиною.

Источник

К ГЛАВЕ VIII

Нормативные акты

Европейская хартия местного самоуправления // СЗ РФ. 1998. № 36. Ст. 4466.

Федеральный закон от 28 августа 1995 г. (в редакции от 17 марта 1997 г.) «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации» // СЗ РФ. 1995. № 35. Ст. 3506; 1996. № 17. Ст. 1917; № 49. Ст. 5500; 1997. № 12. Ст. 1378.

Постановление Конституционного Суда РФ от 30 мая 1996 г. по делу о проверке конституционности п. 1 ст. 58 и п. 2 ст. 59 Федерального закона от 28 августа 1995 г. «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации» (с изменениями от 22 апреля 1996 г.) // СЗ РФ. 1996. № 23. Ст. 2811.

Литература

Васильев В.И. Местное самоуправление. М., 1999.

Комментарий к Федеральному закону «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации». М., 1997.

Кутафий О.Е., Фадеев В.И. Муниципальное право России. М., 1998.

Черкасов А.И. Сравнительное местное управление: теория и практика. М., 1998.

Ясюнас В.А. Основы местного самоуправления. М., 1998.

Оглавление

ТЕОРИЯ КОНСТИТУЦИОННОГО ПРАВА РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ. 5

1.1. Понятие и предмет конституционного права Российской Федерации. 5

1.2. Метод конституционно-правового регулирования. 6

1.3. Конституционно-правовые нормы. 7

1.4.Конституционно-правовые отношения. 10

1.6. Система конституционного права. 15

1.7. Источники конституционного права. 17

1.8. Место конституционного права в системе российского права. 22

1.9. Наука конституционного права. 23

2.1. Понятие конституции. 24

2.2 Классификация конституций. 25

2.3. Юридические свойства Конституции Российской Федерации. 26

2.4. Порядок пересмотра Конституции Российской Федерации и принятия конституционных поправок. 29

ОСНОВЫ КОНСТИТУЦИОННОГО СТРОЯ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ. 30

3.1. Понятие конституционного строя и его основ. 30

3.2. Система основ конституционного строя Российской Федерации. 31

3.2.2. Демократическое государство. Суверенитет народа. 32

3.2.3. Государственный суверенитет. 33

3.2.4. Федеративное государство. 34

3.2.5. Республиканская форма правления. 36

3.2.6. Правовое государство. 37

3.2.7. Социальное государство. 38

3.2.8. Светское государство. 39

3.2.9. Осуществление государственной власти и разделение властей. 40

3.2.10. Экономические основы конституционного строя. 41

3.2.11. Идеологическое и политическое многообразие. 43

3.2.12. Разграничение государственной власти и местного самоуправления. 43

ОСНОВЫ ПРАВОВОГО СТАТУСА ЧЕЛОВЕКА И ГРАЖДАНИНА. 44

4.1. Понятие основ правового статуса человека и гражданина. 45

4.2. Гражданство Российской Федерации. 45

4.2.1. Понятие и принципы гражданства Российской федерации. 45

4.2.2. Приобретение гражданства Российской Федерации Гражданство Российской Федерации приобретается. 48

4.2.3. Прекращение гражданства Российской Федерации. 51

4.2.4. Порядок разрешения дел о гражданстве Российской федерации. 52

4.2.5. Правовое положение иностранцев в Российской федерации. 52

4.3. Принципы правового статуса человека и гражданина. 54

4.4. Конституционные права, свободы и обязанности человека и гражданина. 57

4.4.1. Понятие и классификация конституционных прав, свобод и обязанностей. 57

4.4.2. Личные права и свободы. 58

4.4.3. Политические права и свободы. 62

4.4.4. Экономические, социальные и культурные права и свободы. 67

4.4.5. Конституционные обязанности. 72

4.5. Ограничения прав и свобод в условиях режима чрезвычайного положения. 73

4.6. Конституционные гарантии прав и свобод человека и гражданина. 74

ФЕДЕРАТИВНОЕ УСТРОЙСТВО РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ. 76

5.1. Понятие федерации как формы государственного устройства. 76

5.2. Понятие и виды автономии. 78

5.3. Принципы российского федерализма. 78

5.4. Конституционно-правовой статус Российской Федерации как федеративного государства 81

5.5. Конституционно-правовой статус субъектов Российской Федерации, их виды. 83

5.6. Разграничение предметов ведения между Российской Федерацией и ее субъектами 85

РЕФЕРЕНДУМ И ВЫБОРЫ В РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ. 89

6.1.1. Понятие референдума. 89

6.1.2. Порядок подготовки и проведения референдума Российской Федерации. 91

6.2. Избирательное право и процесс. 95

6.2.1. Понятие избирательного. 95

права и процесса. Понятие избирательной системы. Виды избирательных систем. 95

6.2.2. Источники избирательного права. 101

6.2.3. Принципы избирательного права. 103

6.2.4. Стадии избирательного процесса. 106

СИСТЕМА ОРГАНОВ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ В РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ 122

7.1. Понятие и признаки государственного органа. Понятие системы органов государственной власти. 122

7.2. Президент Российской Федерации. 124

7.2.1. Институт главы государства. 124

7.2.2. Конституционный статус Президента Российской Федерации. 126

7.2.3. Порядок выборов и вступления в должность Президента РФ. 127

7.2.4. Компетенция Президента Российской Федерации. 129

7.2.5. Акты Президента Российской Федерации. 133

7.2.6. Основания и порядок прекращения полномочий. 135

7.3. Федеральное Собрание Российской Федерации. 137

7.3.1. Конституционно-правовой статус Федерального Собрания Российской Федерации 137

7.3.2. Порядок выборов депутатов Государственной Думы. 138

7.3.3. Порядок формирования Совета Федерации. 144

7.3.4. Компетенция Федерального Собрания. 145

7.3.5. Внутренняя организация палат. 146

7.3.6. Порядок работы палат Федерального Собрания. 150

Российской Федерации. 150

7.3.7. Роспуск Государственной Думы. 153

7.3.8. Акты Федерального Собрания Российской Федерации. 153

7.3.9. Законодательный процесс. 154

7.3.10. Конституционно-правовой статус члена Совета Федерации. 162

и депутата Государственной Думы. 162

7.4. Правительство Российской Федерации. 166

7.4.1. Конституционно-правовой статус Правительства Российской Федерации. 166

7.4.2. Состав Правительства Российской Федерации. 169

и порядок его формирования. 169

7.4.3. Срок полномочий Правительства Российской Федерации. Отставка Правительства Российской федерации. 170

7.4.4. Система федеральных органов исполнительной власти. 171

7.4.5. Компетенция Правительства Российской федерации. 172

7.4.6. Акты Правительства Российской Федерации. Нормативные правовые акты федеральных органов исполнительной власти. 173

7.4.7. Организация деятельности Правительства Российской Федерации. 175

7.5. Конституционно-правовые основы организации судебной власти в Российской Федерации 176

7.5.1. Понятие судебной власти. 177

Судебная система Российской Федерации. 177

7.5.2. Конституционно-правовые принципы. 179

организации судебной власти. 179

7.5.3. Правовой статус и организация деятельности Конституционного Суда Российской Федерации. 181

7.6. Конституционно-правовые основы организации системы органов государственной власти субъектов. 187

Российской Федерации. 187

МЕСТНОЕ САМОУПРАВЛЕНИЕ В РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ. 189

8.1. Понятие местного самоуправления. 189

8.2. Организация местного самоуправления. 191

8.3. Финансово-экономические основы местного самоуправления. 195

8.4. Предметы ведения местного самоуправления. 196

8.5. Гарантии и ответственность местного самоуправления. 198

Источник